Чи практичні стільниці на основі ДСП?

Сьогодні на ринку представлені стільниці з різних матеріалів (штучного і натурального каменю, дерева, скла), проте найбільш популярними та затребуваними залишаються стільниці на основі ДСП (звичайної або вологостійкої). Вони бувають 2 видів:

1. Стільниці-постформінг

Виготовлені з деревинно-стружкових плит, покритих декоративним паперово-слоїстим пластиком. Його нагрівають до певної температури, і він приймає форму основи, на яку наноситься.

2. З АБС крайкою

Поздовжній край стільниці закривається крайкою АБС товщиною 1,5 мм в ідентичному декорі. Приклеювання крайки за допомогою поліуретанового клею забезпечує високу термо- і вологостійкість.

Стільниці на основі ДСП підходять для кухонь, офісів, а також можуть бути елементами торгового обладнання. Водночас їх не рекомендують використовувати у приміщеннях, де відсутнє опалення або підвищена вологість (ваннах, саунах, басейнах), а також як підвіконня.

Переваги:

• простота монтажу і догляду;

• доступність;

• безпечність та гігієнічність;

• стійкість до ультрафіолету, харчових барвників, побутової хімії, хороша волого- і термостійкість при правильній експлуатації;

• великий асортимент декорів;

• легкість заміни у разі пошкодження або при бажанні оновити інтер'єр.

Про експлуатацію таких стільниць і догляд за ними детально розказано у відео на нашому Youtube-каналі. В асортименті «ВіЯр» є стільниці брендів Kronospan, Luxeform, Arpa, Swiss Krono, Egger, Ricci в деревних і фантазійних декорах та уніколорах. Наприклад, більшість стільниць Arpa імітує натуральний камінь і мозаїку, тоді як дизайнери Egger вважають своєю найбільш досконалою розробкою саме деревні декори. Стільниці доступні в товщинах 20, 28, 38, 40, 50 і 60 мм. Вони мають різний формат: ширина може становити від 450 до 1200 мм, а довжина – від 560 до 4200 мм. Ви також з легкістю знайдете для них відповідні крайку та пластик.

Монтаж стільниць включає такі етапи:

• розмітка;

• порізка в потрібний розмір;

• фрезерування отворів;

• гідроізоляція зрізів;

• поклейка (крайкування);

• з'єднання кількох стільниць (у разі потреби);

• кріплення до інших меблевих виробів;

• встановлення мийки та побутової техніки;

• видалення з поверхні захисної плівки.

У керівництві з експлуатації стільниць Swiss Krono є рекомендації щодо їх механічної обробки, монтажу, з'єднання. Монтаж стільниць починається з порізки в потрібний розмір. Для цього використовують форматно-розкрійний верстат з підрізним вузлом, а поверхню встановлюють декоративною стороною догори. Пила повинна рухатися назустріч профілю заокруглення. Для розкрою стільниць із профілями заокруглення по обидва боки рекомендують використовувати верстат зі спеціальним підрізним вузлом (PFS).

Врізання мийки та монтаж техніки у стільницю достатньо прості: поверхня міцна, але легко піддається різним видам механічної обробки. Перед початком фрезерування отворів потрібно переконатися, що стільниця надійно зафіксована, а її поверхня очищена від пилу й інших абразивних частинок. Кути отворів для монтажу мийки або іншого обладнання потрібно робити заокругленими, оскільки при прямих кутах стільниця і пластик можуть тріскатися. Внутрішній радіус кутів повинен бути якомога більшим: для сторін довжиною 250 мм – не менше 5 мм.

Якщо вам все ж потрібно отримати отвори з прямими внутрішніми кутами, рекомендують з'єднати кілька окремих елементів стільниці, як показано на малюнку.

Отвір для мийки, плити чи іншої побутової техніки повинен бути на 4-5 мм більшим, ніж обладнання, що встановлюється. Зрізи, які утворилися всередині стільниці, і поверхня навколо отворів обробляються герметиком (наприклад, силіконом). При встановленні варильної поверхні потрібно також створити термоміст, який захищатиме зрізи від різких температурних перепадів. Він складається з герметика, алюмінієвої стрічки і термострічки. Для герметизації не рекомендують використовувати гумові ущільнювачі, оскільки з часом вони стають менш еластичними і починають пропускати вологу. Після встановлення мийки або техніки надлишок герметика, який виступає на поверхні стільниці, видаляють. Якщо ж герметик не виступив, це може свідчити про його недостатню кількість.

Важливо, щоб відстань від варильної поверхні до мийки/іншого обладнання становила не менше 300 мм, а від будь-якої побутової техніки до торців – не менше 50 мм. Якщо техніка не вбудована, а встановлена ​​окремо, між нею і стільницею потрібно залишити зазор шириною від 30 мм. При монтажі техніки під стільницю її нижня сторона потребує захисту від вологи і температурних перепадів. Для цього можна використати алюмінієву термострічку з вологостійким герметиком.

Мийки та газові або електричні плити потрібно монтувати на відстані не менше ніж 300 мм до з'єднання стільниць. Кутове з'єднання можна здійснювати кількома способами:

• за допомогою стикувальних планок (металевих профілів);

• без профілів під кутом 45˚;

• без профілів під кутом 90˚.

Між стільницею та стіною необхідно залишити проміжок шириною 4-5 мм з огляду на можливість незначного розбухання матеріалу при набиранні експлуатаційної вологості. Зазор також допоможе компенсувати незначні нерівності стін. Для надійного й естетичного з'єднання стільниці зі стіною встановлюють кухонний плінтус. Відстань між ним і варильною поверхнею має становити не менше 50 мм. 

Отвори для труб повинні бути на 4-5 мм ширшими, ніж їхній діаметр. Після свердління отвори зачищаються та обробляються герметиком.

В асортименті «ВіЯр» ви зможете підібрати необхідні для монтажу стільниці стикувальні планки, накладки і бортики.

Догляд за стільницями на основі ДСП:

• не нарізати продукти безпосередньо на поверхні, а використовувати обробну дошку;

• протирати їх м'якою ганчіркою, змоченою в мильному розчині, замість використання абразивних засобів;

• не використовувати металеві щітки або мочалки;

• уникати тривалого контакту з гарячими предметами;

• витирати їх насухо при потраплянні рідини, уникати потрапляння вологи на торці та місця стиків стільниць між собою, з іншими меблями або технікою.